УДК 811.161367

А.П. Загнітко

 

СУЧАСНИЙ СИНТАКСИС І ФРАЗЕОЛОГІЯ: ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ І СЕМАНТИЧНИХ ЗВЯЗКІВ

 

Розглянуто актуальні проблеми фразеології в синтаксисі з простеженням співвідношення / неспіввідношення формально-граматичної і семантико-синтаксичної структур речення, з’ясовано основні закономірності фраземного заповнення синтаксичних внутрішньореченнєвих позицій, прокоментовано синтаксичні вияви фразем у структурі простого формально елементарного / неелементарного речення.

Ключові слова: синтаксис, формально-граматична структура речення, семантико-синтаксична структура речення, фразеологія, синтаксична позиція.

А.А. Загнитко. Современные синтаксис и фразеология: особенности структурных и семантических связей

Рассмотрены актуальные проблемы фразеологии в синтаксисе с определением соотношения / несоотношения формально-грамматической и семантико-синтаксической структур предложения, выявлены основные закономерности фраземного заполнения синтаксических внутрипредложенческих позиций, прокомментированы синтаксические вариации фразем в структуре простого формально элементарного / неэлементарного предложения.

Ключевые слова: синтаксис, формально-грамматическая структура предложения, семантико-синтаксическая структура предложения, фразеология, синтаксическая позиция.

 

A.P.  Zahnitko. Modern syntax and phraseology: features of structural and semantic links

The actual problems of phraseology in syntax are considered with correlation / uncorrelation of formal-grammatical and semantic-syntactic structures of a sentence are certained, the basic regularities of the phraseological filling of syntactic inner-propozitional positions are found out, the syntactic displays of frazem in a structure of the simple legalistically elementary / unelementary sentence are commented.

Keywords: syntax, formal-grammatical structure of a sentence, semantic-syntactic structure of a sentence, phraseology, syntactic position.

 

Сучасні підходи до аналізу синтаксису та усталене розмежування статичного і динамічного (В. Бабайцева та ін.) та новітнє диференціювання трьох (структурного, логічного, семантичного (В. Гак та ін.)) / чотирьох (формально-граматичного / структурного, семантико-синтаксичного, семантичного, комунікативного (І. Вихованець, К. Городенська та ін.)) аспектів / підходів до тих чи інших синтаксичних одиниць, самого синтаксичного ярусу мови засвідчує нерівнорядність підходів до його розуміння. Останнім часом активізувалися дослідження в царині когнітивного синтаксису, що дозволяє інколи говорити про когнітивний аспект синтаксису [11: 469]. З опертям на дослідження із семантичного синтаксису О. Селіванова наголошує, що «найважливішим теоретичним наслідком уваги сучасного синтаксису до нестандартних висловлень із метафорично-образним компонентом є розробка нової моделі синтаксису, за якою стоїть не решітка, а мережа зв’язків різних психічних функцій свідомості людини» [11: 471]. Свого часу Ю. Степанов досить промовисто окреслив образ синтаксису, який, на його думку, постає «великим континуумом, у якому добре структурована частина – мережа чи решітка, що складається з вузлів (структурних моделей речення) і ліній відношень (трансформацій), що пов’язують вузли, а також у якому водночас наявні майже безперервні ряди синтаксичних одиниць, що різняться варіаціями за своїм лексичним складом і які заповнюють прогалини між лініями решітки» [11: 7]. Особливої уваги у синтаксисі вимагає «величезний масив синтаксичних засобів метафорично-образного мовлення, дослідження яких не може послуговуватися стандартними методиками синтаксису» [9: 470]. І в цьому разі ускладнення моделювання позиційних схем висловлень типу Мусує день, мов склянка золотого чаю, / прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння (Б.-І. Антонич); Накрита неба бурим дахом, / мов бронза, ніч тьмяніє й стогне. / Як вбиті в ніч горючі цвяхи, / холонуть зорі в сині криги (Б.-І. Антонич), ускладнене через особливу нелінійну природу їхнього постання, «евристично-творчий характер конструювання світу дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду, через парадоксальність поєднання ситуацій, планів і модусів, зумовлену креативною та конструктивною здатністю мовця, складом його мислення, психіки, світогляду, а також інтенційністю та прагматичними ознаками дискурсу» [9: 471].

У цьому розрізі надзвичайно важливо простежити взаємозв’язок фразеології і синтаксису, синтаксису і фразеології, оскільки ці два мовні яруси не тільки взаємодіють, але й взаємопроникають один в одного. Інколи внутрішні процеси одного рівня зумовлюють вагомі зрушення у структурі іншого, підтвердженням чого може поставати витворення окремого пласту цілісних (нерозкладних) словосполучень, що виступають одним членом речення й активно поповнюють фразеологічний фонд внаслідок відповідної делексикалізації певних компонентів і под. Усе це засвідчує актуальність дослідження і відображає його новизну, оскільки вперше прокоментовано співвідношення формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури речень з тими чи тими фраземними заповненнями синтаксичних позицій. Це зумовило необхідність вирішення певних завдань: 1) розглянути специфіку фраземного заповнення синтаксичної внутрішньореченнєвої позиції; 2) встановити корелятивність / некорелятивність формально-граматичної і семантико-синтаксичної реченнєвих структур з фраземним заповненням синтаксичних позицій; 3) виявити особливості ускладнення речення із фраземним заповненням синтаксичних позицій.

Взаємодія фразеології і синтаксису, їхнє взаємопроникнення зумовлює постання нерівнорядних образно-метафоричних, асоціативно-гіперболічних утворень з глибинними перетвореннями, розкриття яких вимагає врахування концептуальної системи національної мови. Такі образно-метафоричні та асоціативно-гіперболічні перетворення постають першим етапом утворення фразем, що можуть інтенсивно поглиблюватися надалі або ж залишатися тільки потенційно можливими, нереалізованими, пор.: Навчися лісової мови / із книги лисів та сарнят! / Виходить місяць до діброви / писать елегії на пнях. // Струмки полощуть срібло тиші, в росі купається трава. / Хай найпростіші з всіх слова / у книзі лісу ніч напише! (Б.-І. Антонич), де образною метафорикою та асоціативно глибинним порівнянням пронизано усю поезію «Ліс». Загалом кваліфікація метафори у синтаксисі має низку проблем, з-поміж яких особливо показовими є: 1) кваліфікація формальної розкладності / нерозкладності метафор у різних внутрішньореченнєвих синтаксичних позиціях (метафори типу золоті руки, промениста душа здебільшого належать до цілісних, коли заповнюють синтаксичну позицію підмета, додатка, і виступають одним членом речення); 2) встановлення їхньої функційної еквівалентності (книги лисів та сарнят лисів та сарнят заповнюють синтаксичну позицію означення, хоча вся сполука усвідомлюється як образно-метафорична цілісність) і под. Завершувальним етапом перетворення метафори у фразему постає сприйняття її цілісності, хоча образно-асоціативний ореол може не втрачатися: Багато дала ти (музо – А.З.) мені підмоги на сьому широкому світі – В моїм непривітнім житті ти була провідною зорею (Панас Мирний) тощо.

Сьогодні не усі вишівські підручники містять навіть розгляд цього аспекту проблеми (див., наприклад, підручники К. Шульжука та ін. [12]), хоча в більшості з них наголошено на особливостях зв’язку синтаксису з лексикою, морфологією ([412: 28-29; 1: 12-14]).

Зв’язок синтаксису з фразеологією можна розглядати у кількох вимірах: 1) особливості функційного навантаження фразем у внутрішній структурі тих чи тих синтаксичних одиниць – словосполучення, речення (простого і складного): «Доброго ранку, Сашо! Як спалось?» – «Дякую, друже! Ніяк не спалось. А ти хіба спав?» – «Куди там спав! Сьогодні ж у нас вальпургієва ніч (О. Гончар) (вальпургієва ніч – підмет); За Катерину та й нам’яли чуприну (Нар. тв.) (нам’яли чуприну – присудок); Мирон був сердитий сам на себе: цілий тиждень ходив як у воді намочений; він і в шинку, як зять його та громаду частував, сидів сумний та пив мовчки (Грицько Григоренко) (як у воді намочений – означення); Потім, наче мертвий, падаєш на покіс і до самого ранку спиш без задніх ніг, навіть на вечерю не дивишся (М. Стельмах) (без задніх ніг – обставина) і под.; 2) закономірності заповнення компонентів структурних схем відповідних синтаксичних одиниць: а) предикативної частини складного речення: Здається, що від того часу, коли весною на косогорах і видолинках відгуркотіли трактори й сівалки, тут більше й нога людська не ступала (Ю. Збанацький) (нога людська не ступала – компонент підрядної з’ясувальної); «Тягне було мене … на той шлях, кудою понесли її на кладовище. Вийду на шлях, а самі ноги несуть мене на ту гору, де кладовище (І. Нечуй-Левицький) (ноги несуть – компонент сурядної предикативної частини); «А ти хвостом не крути. Як Оксена не було – до гурту підпрягався, а побачив – зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник) (язик у петлю скрутило компонент сурядної предикативної частини); Кукса незадоволено чмихнув, кинув дідові в спину: «Одна нога тут, а друга там! Ясно?..». – «Ясно!» – гукнув дід за порогом (В. Кучер) (Одна нога тут, а друга там! – компонент предикативної частини безсполучникового складного речення); У нього визріла невідступна думка – самому особисто помірятися силою з воєводою (А. Хижняк) (визріла думка – головний член предикативної частини); б) певного компонента простого двоскладного: Побачивши баштанника, Петрик швиденько накивав п’ятами (Ю. Яновський) (накивав п’ятами – присудок) або односкладного: А бери її лиха година! Сидить як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і не пари з вуст (Дніпрова Чайка) (бери її лиха година – односкладне узагальнено-особове речення (Vf pl); «Грішу! – подумав Харитон. – А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А бодай вас лиха година взяла!» (І. Нечуй-Левицький) (А бодай вас лиха година взяла! – односкладне узагальнено-особове речення (Vf pl)); Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле) (Майнула думка – головний член односкладного речення) тощо.

Не менш важливою і значущою постає проблема співвідношення того чи того фразеологізму з відповідним членом речення на формально-граматичному рівні речення, що безпосередньо корелює з особливостями розуміння фразеологізму. Останнє здебільшого постає витлумачуваним крізь значеннєву призму, пор.: В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (І. Нечуй-Левицький). У [10: 236] фразеологізм дрижала кожна жилка кваліфіковано зі значенням «Кого-небудь охоплюють якісь почуття, переживання і т. ін.», що дозволяє говорити про еквівалентність речень В Саїда дрижала кожна жилка і *Саїд був стривожений (переживав), де наявна повна формальна невідповідність між першим і другим реченням, оскільки форма В Саїда у реченні Саїд був стривожений (переживав) набуває номінативно-суб’єктного вияву і виражена формою називного відмінка як інваріантною формою підмета. Те саме стосується і предикативної частини кров грала в жилах, кипіла, оскільки фразему кров грає у [10: 314] кваліфіковано як «1. Хто-небудь відчуває приплив сили, енергії і т. ін.», а фразему кров кипіла витлумачувано як «Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін.» [10: 315]. Усе це дозволяє навести повний еквівалент речення В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла у такому вияві *Саїд був стривожений (переживав), був збентежений і розгніваний. Два утворення В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла і *Саїд був стривожений (переживав), був збентежений і розгніваний легко проаналізувати у змістовому плані, простеживши особливості насичення певними смислами у першому та нівеляції останніх у другому, а у формально-граматичному (власне-структурному) аспекті, де визначальними постають синтаксичні категорії членів речення, категорії синтаксичних зв’язків, ієрархія членів речення з чітким розмежуванням головних членів (граматичної основи) та другорядних членів речення, досить складним виступає ототожнення двох таких формально нетотожних структур. Семантичний підхід дозволяє розглянути ці два утворення через зіставлення зі структурою описуваного в реченнях фрагмента дійсності. У цьому разі змістом синтаксичних одиниць постає відображення типових функцій і відношень об’єктів дійсності у свідомості мовця. «Зіставляючи різні події, ситуації в об’єктивній дійсності, людина з-поміж предметів, пов’язаних з дією, пізнає різницю, наприклад, між субстанцією, яка активно реалізує дію, і субстанцією, що підлягає дії збоку іншої. Ця різниця є основою розмежування підмета і додатка і складає семантичний зміст цих синтаксичних одиниць» [5: 465]. Речення як основна синтаксична одиниця позначає фрагмент ситуації (подію, процес, дію, якість, кількість тощо), а член речення вказує на роль певного елемента в ситуації у певній події (Хлопчик малює картину, де Хлопчик – суб’єкт дії; малює – дія, картину – об’єкт дії). Відображення певної події складає денотат речення, а його сигніфікатом виступає узагальнене уявлення про типи ситуації, функції елементів ситуації та зв’язки між ними. Конкретні форми участі предмета в ситуації різноманітні. Сигніфікативне значення синтаксичної форми створюється взаємодією спільного значення певної синтаксичної конструкції і категорійного значення слів, що заповнюють її. Денотат обох речень є тотожний, різниця у формальному вираженні зумовлена заповненням однієї із синтаксичних позицій фраземою, семантика якої гіпотетично прирівнювана до слова / словосполучення: дрижала кожна жилка = був стривожений (переживав), аналогічно фраземи кров грала в жилах = був збентежений, фраземи кров кипіла = був розгніваний, що й сумарно складає зміст цього речення. Складнішим постає питання про встановлення структурної схеми речення, що зорієнтована на морфологічне вираження членів речення, а не на їхню семантику. Орієнтація на семантику зумовлює не корелятивність двох реченнєвих структур В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла і *Саїд був стривожений (переживав), збентежений і розгніваний. Позначаючи ту саму ситуацію, обидва речення по-різному актуалізують її компоненти та відтворюють її загальне тло. Речення В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла відтворює емоційний стан суб’єкта з послідовною градацією цього емоційного стану із фінальним компонентом, на відображення якого зорієнтований усічений фразеологізм кров кипіла, еквівалентне ж речення *Саїд був стривожений (переживав), був збентежений і розгніваний, позначаючи ту саму ситуацію, у менш експресивній формі передає її. Розбіжність у структурі цілком очевидна. Речення В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла за суто формальним критерієм є складним, де кожний фразеологізм може бути співвіднесений з відповідною формальною двоскладною структурою (пор.: дрижала кожна жилка – формально ототожнюване з двоскладним дієслівно-іменниковим утворенням типу N1Vf; аналогічно кров грала в жилах), а речення *Саїд був стривожений, збентежений і розгніваний може бути кваліфіковане і як просте ускладнене речення з однорідними присудками (іменними складеними) і як складне, у якому кожний присудок координований самостійно з підметом. Розгляд і як простого ускладненого (формально неелементарного), і як складного речення *Саїд був стривожений, збентежений і розгніваний ґрунтується на його кваліфікації як двоскладного простого ускладненого (формально неелементарного), а складного – як такого кожна частина якого постає двоскладною. Різниця між формальною кваліфікацією обох речень є принциповою, оскільки підметова позиція в обох випадках є різною. У реченні *Саїд був стривожений, збентежений і розгніваний структурна схема корелює із семантичною будовою, а в реченні В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла така корелятивність не простежувана, оскільки суб’єктом виступає В Саїда. Аналіз формально-граматичної структури речення, корелюючи з тими чи іншими інваріантними заповненнями відповідних синтаксичних позицій, повинен враховувати і фразеологічну нерозкладність певних сполук, внаслідок чого активованою виступає асиметрія.

Не менш важливим постає дослідження у синтаксисі тенденцій фразеологізації тих чи тих утворень – від словосполучень до складних речень (пор.: був не в силі, був не у захопленні, не мати відбою, мати шматок хліба, мати у руках, мати страх, махнути рукою і Що було, то було; Що маємо, те маємо; Що мовлено, те мовлено; Що посієш, те й пожнеш та ін.), що зумовлює активізацію досліджень таких тенденцій і встановлення тих чи інших закономірностей подібних процесів (відомі виділення особливого різновиду підрядних прислівних речень – фразеологізованих (В.А. Бєлошапкова та ін.), дослідження речень фразеологізованого типу на різних рівнях їхнього функціонування (С. Ломакович тощо) і т ін.

Фразема може заповнювати позицію формального ускладнювача речення, постаючи виразником відокремлення, уточнення тощо: В багряниці довгополій ходив по храмині, ходив, / Аж поки, лобом неширокий, В своїм гаремі одинокий, / Саул сердега одурів (Т. Шевченко) (лобом неширокий – відокремлене означення, пов’язане з реченням напівпредикативним синтаксичним зв’язком); Ми помандруємо з тобою туди, на ясні зорі, на тихі води, де кров з калини скрапує тополі на плече (А. Яна) (на ясні зорі, на тихі води – уточнювальний компонент, пов’язаний з реченням опосередкованим підрядним синтаксичним зв’язком) і под.

Парцельована фразема в будь-якій пре- / постпозиції виступає актуалізованою. Так, постпозитивна парцеляція характеризувального детермінанта максимально актуалізує певну пропозицію, надаючи останній максимально завершеного вияву: Очі в неї блакитні…, на півобличчя очі. Отут природа потрудилася. До нігтів. Хоч би якась вада… (З газ.)

Семантика фраземи, її цілісність пізнавана інколи тільки на широкому контекстуальному тлі, з урахуванням особливостей усіх компонентів складного синтаксичного цілого (надфразної єдності): У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі. Але що солов’їний Вустин голос, коли скриня порожня (О. Гончар). Наведений фрагмент у [10: 659] не дозволяє вичерпно охарактеризувати фразему скриня порожня щодо її цілісності та нерозкладності, тільки урахування попереднього контекстуального тла: Вустя була з бідної родини і под уможливлює адекватне її тлумачення та відповідну внутрішньореченнєву кваліфікацію – контекстуально неповне двоскладне речення (Вустя без посагу), хоча формально воно містить усі компоненти двоскладного ад’єктивного речення типу N1CopfAdj1.

Зв’язок синтаксису і фразеології вимагає поглибленого розгляду та врахування різних вимірів цього зв’язку, що набуває закономірностей взаємопроникнення і взаємовияву, коли одиниця одного рівня може виявляти свою значущість тільки в межах одиниць іншого мовного ярусу. У цьому разі суттєвим постає врахування специфіки фраземного заповнення будь-якої внутрішньореченнєвої синтаксичної позиції, з одного боку, та вияв тенденцій первинної і подальшої фразеологізації синтаксичних утворень, з іншого.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис. Пунктуация / В.В. Бабайцева, Л.Ю. Максимов. – М. : Просвещение, 1981. – 271 с.  2. Балко М.В. Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» /М.В.Балко. – Запоріжжя, 2004. – 22 с. 3. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке: Некоторые вопросы теории / В.А. Белошапкова. – М. : Просвещение, 1967. – 160 с. 4. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис / І.Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с. 5. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка / В.Г. Гак. – М.: Добросвет, 2004. – 862 с. 6. Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис / А.П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с. 7. Карпенко Н.О. Структура, семантика і функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.О. Карпенко – Харків, 2009. – 22 с. 8. Максим’юк О.В. Кореферентність нерозкладних компонентів у структурі речення: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.В. Максим’юк. – Чернівці, 2006. – 20 с. 9. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: [підручник] / О.О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с. 10. Словник фразеологізмів української мови / НАН України; Інститут української мови; Український мовно-інформаційний фонд / В.О. Винник (відп.ред.), Віра Максимівна Білоноженко (уклад.). — К. : Наукова думка, 2003. — 1098с. — (Серія «Словники України»). — Бібліогр.: с. 16-18.  11. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение / Ю.С. Степанов. – М.: Наука, 1989. – 248 с. 12. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: [підручник] / К.Ф. Шульжук. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 316 с.